Шишки марихуана Bruce Banner наркота Смоленск

Эх, братишки и сестренки, слушайте, у меня тут рассказ нереальный, мозготрясный, просто ради такой истории стоит трэпить до упаду! Так что, приготовьтесь к пертурбации мозгов, я вам все расскажу!

В общем, как-то раз я решил пойти на закладки, да так, чтобы на полную катушку, чтобы душа боинг трепала от веселья. И как это обычно бывает в таких ситуациях, мои друзья подкинули мне фишку - шишки марихуаны. Так что я даже не думал долго и сразу загорелся идеей почувствовать все краски этого опыта, просто зашмалить шикарные дурочки и забыться в мире свободного трэпера.

Как только я получил светлую пачечку с этим зеленым радужным чудом, мое сердце забилось быстрее, чем треснутая скоростная таблетка. Я уже предвкушал потрясающие ощущения от этой магической травки, но тут случилось нечто невероятное.

Я открыл пачечку, и вместо ожидаемых шишек там оказались... маленькие красно-желтые таблеточки! Блин, это было что-то совершенно необычное! Я ощутил себя настоящим путешественником, который смотрит на новый удивительный мир через призму молли. В моей голове сложилась мысль, что эти таблетки должны быть похожи на MDMA молли, и я решил попробовать их.

Я выпил несколько таблеток и, честно говоря, все здорово начало трэпить! Я ощущал себя так, словно парил над землей на белом боинге, наслаждаясь полетом своих мыслей. Мир стал таким ярким, словно я переступил порог другой реальности.

А тут началось еще что-то странное. Я почувствовал, что мои гормоны начали меняться, и я стал медленно, но верно превращаться в женское существо. Что?! Я не мог поверить своим глазам, но это было настоящее чудо - я стал трансгендером!

Мои волосы стали длиннее, кожа стала нежной и таинственной, а мои черты лица стали более женственными. Я знал, что это особое действие моих новых таблеток. Я стал источником интереса для всех, ведь люди обожают необычных людей, особенно в нашем трэперском мире!

Но мои приключения не закончились на этом. Мои друзья узнали о моем новом состоянии и решили помочь мне еще больше почувствовать себя настоящей трэперицей. Они принесли мефедрон - меф, самый сумасшедший наркотик, который тебе только может дать. И я решил смело продолжать свое путешествие в этот безумный мир.

Шмальнув немного мефа, я погрузилась в вихрь сумасшедших эмоций и эйфории. Казалось, что моя жизнь превратилась в настоящий калейдоскоп, где каждая минута заставляла меня переживать новые, невероятные эмоции. Я ощущала, как мой ум отделяется от реальности, и я становлюсь все больше и больше трансгендерной трэперицей.

Однако, несмотря на все приключения и безумие, я осознала, что это лишь временное безумие. Я поняла, что нельзя полностью предаться иллюзорному миру наркотиков и забыть о реальности.

Сейчас я стараюсь восстановить свою идентичность и принять себя такой, какая я есть. Это было очень важное и волнительное путешествие для меня, и я благодарна, что нашла силы перестроить себя и вернуться к светлому пути.

Так что, мои друзья и падаваны, помните, что наша жизнь - это одно большое приключение, и мы сами решаем, какое направление выберем. Вот такая вот учебная история из жизни наркомана-комика-трансгендера.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...